Увага!!! Нова адреса сайту www.tafk.od.ua

    26 квітня 1986 року -  день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. На 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС відбулося два вибухи.

    Вибухи спричинили до руйнування реактора і викиду великої кількості радіоактивних речовин у довкілля. Гарячий струмінь від реактора піднявся на висоту понад кілометр, впавши пізніше на кількасот метрів. Хмара, що виникла над ЧАЕС, під дією вітру пізніше посунулася на північ, накривши собою українське Полісся, деякі регіони Білорусії і Росії. Збитки чорнобильської катастрофи  було завдано сільськогосподарським  і промисловим об'єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство.

    Але ніякими фінансовими розрахунками не виміряти людське горе, пов'язане зі смертю чи втратою здоров'я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи.

   Події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячі людей і утворив багатокілометрову зону відчуження.

   Вічна і світла пам’ять тим, хто встав на боротьбу з невидимим ворогом – радіацією та ціною свого власного життя зупинив страшну світову катастрофу. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство.

   У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – великого українського поета, художника, мислителя  Тараса Григоровича  Шевченка.  

    Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля й співу. Під впливом його живописного слова в нашій уяві постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня. На тексти й мотиви “Кобзаря” сотні композиторів світу створили близько 500 творів.

   У “Кобзарі” зображені минуле й сучасне українського народу, його історія та географія, побут і мораль.  “Кобзар” - це енциклопедія народного життя, а його автор – народний поет.   Шевченко –  це голос душі українського народу, його крик, сльоза, стогін і разом з тим поклик гніву. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені  грузинською, вірменською, казахською, узбекською, німецькою, англійською, французькою, японською, в’єтнамською та багатьма іншими мовами.  Живи поете  в пам’яті людській, живи в піснях, живи у «Заповіті», у слові праведнім, у славі віковій. Його пройняті демократичними ідеями твори набули популярності серед громадськості та широких народних мас.  Шевченко піднісся до вершин людського духу,  бо був найбільшим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру.

   Тарас Шевченко закликає всіх українців жити у злагоді, разом відновити справедливість, разом обороняти свою рідну землю від зла,  вірити  у свій народ, у його непереможну силу,  щасливе майбутнє України. Він  звертається до майбутніх поколінь,  ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім'ю народів поет називає великою і  вільною. Україна стала вільною, незалежною державою, а поезія Кобзаря відновлює моральні сили людей, змушує  продовжувати боротьбу,  продовжувати жити...  В цьому вічність і невмируща пам'ять Шевченка

                      25 лютого 150 років від дня народження         видатної  поетеси, драматурга, громадської діячки                                              Лесі Українки                        

Українська земля знає  багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу.

Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.

     Геніальна дочка українського народу поетеса  Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) була кращою представницею роду Косачів та Драгоманових, успадкувавши від них розум, талант, наполегливість, працелюбність.Поетеса вражала всебічною освіченістю, обізнаністю з літератури, мистецтва багатьох народів світу, знанням мов. Крім української і російської, Леся Українка досконало володіла французькою, німецькою, англійською, італійською, грецькою, латинською, польською, білоруською мовами. Це давало їй змогу читати в оригіналі художні і наукові праці багатьох народів, користуватися бібліотеками не тільки Києва, Львова, Одеси, Мінська, Москви, Петербурга, а й Відня, Берліна, Женеви, Мілана та багатьох інших міст.

Найпершою,  найвірнішою  і  найглибшою  любов'ю  Лесі  Українки була  її  рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася,  де  пройшло  її  дитинство Волинь, Поділля. Саме тут Лесю заполонила поліська народна стихія  вона збирала та записувала народні обряди, пісні, думи. Поетеса записала від різних людей дуже багато пісень, а перед текстом кожної пісні була наклеєна стрічка нотного паперу з нотами мелодії до пісні. Фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками. Маленька Леся так повірила в існування лісових істот, що потаємно вночі, перемагаючи страх, бігала в ліс і там шукала мавку. Близьке знайомство з поліської народною творчістю дало можливість Лесі Українці згодом написати "Лісову пісню" (1911 р.). Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну.  Про це  її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами, розкішними  лісами, голубими озерами.  Із захопленням оспівувала  прекрасну рідну землю  у вірші "Красо України, Подолля..." Але поетеса ніколи не була співцем "чистої природи". Вона всюди бачила людину — з її горем і радістю, стражданням і надіями.Була поетом-громадянином і свій обов'язок вбачала у служінні інтересам народу.Вірш "Без надії сподіваюсь"написаний ще юною поетесою під час особливо важкого загострення хвороби, вражає силою духу, щирістю, любов'ю до життя, мужністю

                                     Гетьте, думи, ви хмари осінні!
                                                   То ж тепера весна золота!
                                              Чи то так у жалю, в голосінні
                                              Проминуть молодії літа?

                                     Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
                                              Серед лиха співати пісні,
                                              Без надії таки сподіватись,
                                              Жити хочу! Геть, думи сумні!                                                                     

Вірші  Лесі Українки джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу,попри важку хворобу вона ніколи не нарікала на свою долю, а продовжувала боротися.

 Вона була, є і буде нашою славою, нашою  гордістю України.

20 лютого ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні, згідно Указу Президента України  «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні» на знак поваги до сили духу, стійкості і відваги громадян, які віддали своє життя, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України.

   Більшість із них - сильні, свідомі, освічені люди, представники різних професій, справжні патріоти своєї держави. Вийшовши на Майдан, вони прагнули справедливості, чесності та гідного життя. Всіх їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній, незалежній країні. Революція гідності увійшла в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва.

   Герої не вмирають! Так ми говоримо про тих, хто віддав своє життя за Україну, за гідне життя українців, за кращу долю  своїх  дітей  та онуків,  усіх наступних поколінь.  Вічна пам’ять  і слава Героям! Вони не вмирають, а навічно залишаються нашою славою та небесними захисниками України! Слава Україні!

 27 січня Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН Резолюцією   від 1 листопада 2005 року.                                                                            

  “Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" – зазначається в документі.                                                                                               

   27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау  на території сучасної Польщі. 

Комплекс концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау, що знаходився поряд з польським містечком Освенцим, називали «столицею Голокосту» і «фабрикою смерті».

   Він став своєрідним поєднанням табору праці та смерті,  де тисячі людей були знищені , або  за допомогою непосильної рабської праці, або безпосередньо  в  газових камерах.

  Дітей, старих, поранених та людей з інвалідністю нерідко вбивали відразу. Інших полонених реєстрували, привласнюючи їм індивідуальні номери, які змушували вивчити напам'ять німецькою мовою. Імені та прізвища людини після цього вже ніби не існувало.

    “Якщо вбивати по 100 осіб на день, знадобиться майже 200 років”, – сумно констатував один із дослідників Голокосту.                                                                                                            "Аушвіц-2"  він же "Біркенау"  він же "Освенцим" - один із найбільших концтаборів нацистської Німеччини.  Оцінити кількість загиблих під час геноциду  складно, але за приблизними підрахунками, ця цифра сягає шести мільйонів осіб – ця кількість вказується у вироках Нюрнберзького трибуналу.                                                                                                 Нацистська Німеччина знищила близько 60% єврейського населення  Європи  і близько третини – світу.

У світі існують десятки музеїв Голокосту, сотні пам'ятників жертвам, Голокост відображено у літературі, кіно.                                                                                                     

  Пам'ять про ці події важлива не тільки як нагадування і засудження злочинів нацистів,але також як повчання про небезпеку переслідування людей  на основі раси, етнічного походження,  релігії,  політичних поглядів  йдеться в резолюції Європарламенту,  яка засуджує Голокост.

                 Пам’ятаємо…

27 січня 130 років від дня народження     Павла Григоровича  Тичини

Біографія Павла Григоровича Тичини — непроста, адже письменник жив у складний і трагічний час. У цей період тоталітарний режим зламав не одного талановитого митця.

   Павло Григорович Тичина народився 27  січня 1891 р. у селі Піски Козелецького  повіту  Чернігівсько ї губернії , тепер Бобровицького району Чернігівської області.

   Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у  Богдана Хмельницького).

Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти».

Сім’я була багатодітна  народилося 13,  зіп’ялося на ноги 9 дітей , жили впроголодь  зате гарно співали.  Змалку Павло виявив  хист до музики, малювання  і  віршування.

У 1900-1907 рр. навчався в Чернігівському духовному училищі   в 1907-1913р.  в Чернігівській духовній семінарії.  Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». На цей час припало його ознайомлення з новітнім українським мистецтвом, особисте знайомство з найвідомішими його представниками.                  

  У 1916-1917 рр. -  помічник хормейстера  в  українському  театрі  М. К. Садовського.   1920 року подорожував із капелою К. Стеценка «Думка» Правобережною  Україною  від  Києва до Одеси.               

Того ж  року організував   хор  з 1921 р. — капела-студія імені М. Леонтовича   з  яким  виступав до 1923 року.

 З 1923 по 1934 рік — співредактор журналу «Червоний шлях» Харків .  Входить до заснованої 1923 р. спілки пролетарських письменників України «Гарт».

 З 1929 р. — дійсний член Академії наук Української РСР   у 1936-1939 рр.  і   в 1940-1943 рр. очолює Інститут літератури АН УРСР.

 З 1947 р. — член-кореспондент Болгарської АН,   доктор філології. 1943 -1948 рр.  міністр освіти УРСР.

 З 1953  по 1959 рік — голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР,  член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.

Лауреат Державної премії   СРСР  1941р.,  Державної премії УРСР                            імені Т. Г. Шевченка 1962р., 1967 року отримав звання Герой Соціалістичної Праці.

   Як  поет  П. Г. Тичина  починав  у  1906-1910 рр.  з  наслідування народних пісень  та творів Т. Г. Шевченка.  Перші друковані твори  молодого  поета  з’явилися  1912 р.

   Подією величезної ваги в новочасній українській літературі став вихід у світ першої збірки віршів  «Сонячні кларнети»  1918 р. ,  пройнятої сонячною вірою               в  життя, людину   в  рідний  знедолений  народ.                                                              

    Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями новочасного українського відродження.

    Великий вплив на П. Г. Тичину справили М. Коцюбинський  вони часто зустрічалися і спілкувалися в останній період  життя  Коцюбинського у Чернігові,  Максим Горький.

У галузі поезії, прози, публіцистики, а також у науково-критичних працях Павло Тичина виявив себе одним із найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала суміжні з літературою види мистецтва — музику і живопис.                                         

    Павло Григорович чудово грав на кларнеті, та й у словах вловлював особливе,  музичне звучання. Можливо, тому так легко давалося йому вивчення іноземних мов,  він вільно володів п’ятнадцятьма мовами.

    Помер  П. Г. Тичина 16 вересня  1967 року.  Похований  на  Байковому кладовищі  в  Києві.

                              Гей, вдарте в струни, кобзарі,
                                   Натхніть серця піснями!
                                   Вкраїнські прапори вгорі —
                                   Мов сонце над степами...

                                   Земля схотіла жити знов —
                                   Шумлять потужно ріки.
                                   Благословіть ви чесну кров,
                                   Хвала борцям навіки!..

    Вірші ПавлаТичини:                                                               • Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р.
• 1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»
• 1914 р. «Арфами, арфами»
• 1915 р. «О, панно Інно..»
• 1918 р. «Золотий гімн»
• 1918 р. «Пам’яті 30» (присвячений бою під Крутами)
• 1919 р. «Революційний гімн»
• 1933 р. «Партія веде»

                               Збірки Павла Тичини:

• 1918 р. «Сонячні кларнети»
• 1920 р. «Плуг»
• 1920 р. «Замість сонетів і октав»
• 1921 р. «В космічному оркестрі»
• 1924 р. «Вітер з України»

           22 січня  День Соборності України

День Соборності України – державне свято, що відзначається кожного року в день проголошення Акту  Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.                   

  Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної соборної  української держави.                       

В українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць.

   22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав - УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій, - в єдину соборну Українську державу.

    У тексті Акту  Злуки проголощено : «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна)  і  Наддніпрянська Велика Україна.                       

   Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

   Однині є  єдина  незалежна  Українська  Народна  Республіка».

   Яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки.    Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

     Відтоді в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність українського народу.

     Відзначення річниці Злуки стало ще однією нагодою для об'єднання всього суспільства,  патріотизму, непохитної віри у свій народ, духовного статку нації.

    28 листопада   в Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів  щорічно в четверту суботу листопада  на підставі президентських указів          1998  та 2007 років.

   Терор голодом, що діяв в Україні  - це свідома  цілеспрямована політика сталінського уряду   на знищення  українського селянства,  самостійних селянських господарств.

   Вагомого приводу для Голодомору 1932-1933 років не було. Влада СРСР запровадила його штучно, проводячи примусові  хлібозаготівлі.                   Відповідно до яких кожен селянин повинен був здавати певну норму зерна.

   У селян, які не могли здати цю норму, забирали всю худобу та іншу їжу. Дороги  у  великі міста були перекриті, а тих, хто намагався прорватися, розстрілювали на місці.

  “ Закон  про  п’ять  колосків ”   з’явився  у 1932 році.,   який  передбачав          10 років  в’язниці,  за  крадіжку  з  колгоспів. В народі його назвали  “ Закон  про п’ять колосків ”  за  те, що навіть кілька зібраних без дозволу  колосків  приводили  до  розстрілу.

    Багато  десятиліть Голодомор  замовчувався. Дослідження з цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-х років минулого століття.   Нині в Україні Голодомор 1932-1933 років розцінюється як акт геноциду українського народу, здійснений урядом СРСР шляхом організації штучного масового голоду, який призвів до багатомільйонних людських жертв у сільській місцевості на території Української РСР.

                               Дзвони  пам’яті   б’ють у скронях                                          Їх  відлуння  летить  у  вись                                                     33-й - страшний, голодний                                                       У майбутнім – не повторись !

День Гідності і Свободи відзначається щороку 21 листопада згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року. Його встановлено на честь початку двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.   

  Пам'ятну дату ввели, щоб донести до сучасних і майбутніх поколінь об'єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також для вшанування патріотизму і мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів України та її європейського вибору.

  Сьогодні, 21 листопада, в День Гідності та Свободи, ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та усіх українських воїнів, які беруть участь у війні на Сході України, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній й суверенній державі. Нинішній день – це незаперечний доказ відродження Української нації, нашої держави,     українці  заплатили високу ціну – розстріляні Герої на Майдані, загиблі в зоні бойових дій. Пам’ятаємо… 

З нагоди Дня Гідності та Свободи бажаємо мирного неба над українською землею, добробуту й злагоди в українських родинах.                                                              Слава Україні! Слава Героям!

    21 лютого 2020 року в бібліотеці Петрівського аграрного коледжу викладачем Мірзою С.А. проведена виховна година до Міжнародного дня рідної мови.
    Захід спрямований на підтримку української мови, як культурної приналежності нації, на скерування уваги та толерантного ставлення до мов інших етносів, які проживають в Україні і спілкуються рідною – материнською мовою.
   Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості . Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури - немає народу.

   18 лютого 2014 рік назавжди закарбується у пам’яті українців. Саме у цей день розпочалися найбільше жахіття Революції.
Світла пам'ять усім, хто поклав свої життя заради майбутнього України!
   18 лютого 2020 року в бібліотеці Петрівського аграрного коледжу. Викладач Білова Я.В. провела відкриту виховну годину на тему: «Хто вмирає в боротьбі, у серцях живе на віки» (до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні). Під час заходу студенти були ознайомлені із історичним та суспільним значенням Революції гідності, розкрили суть подвигу Небесної Сотні, переглянули короткі життєписи героїв. Вшанували героїзм українських захисників, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України.

   В читальній залі бібліотеки коледжу відбувся позакласний захід «Битва інтелектів», який організувала і провела викладач математики Ващенко Наталія Олександрівна. Членами команд були студенти перших курсів – команда «ФІксики» (відділення «Агроінженерія і геодезія та землеустрій»), команда «Квадратики» (відділення «Агрономія») та команда «Піфагорчики» (відділення «Ветеринарна медицина»). Гра складалася з 9 раундів, де гравці показали свої інтелектуальні здібності, весело та відчайдушно боролися за перемогу, але фортуна була на боці «Фіксиків», яку привів до перемоги капітан Паламарчук Іван, (група 11 мех), ІІ місце виборола команда «Піфагорчики», де капітаном була Ройченко Катерина (група 11 вет), ІІІ місце отримала команда «Квадратики», яку очолювала Дігдан Ольга (група 11 агро). Вітаємо переможців. Молодці, так тримати! Адже математика – це наука молодих і потрібно впевнено йти до перемоги.

Бібліотека Петрівського аграрного коледжу

 1.1. Бібліотека є навчальним,  інформаційним та культурно-просвітницьким структурним підрозділом Коледжу, який забезпечує літературою та інформацією навчально-виховний  процес навчального закладу.

1.2. Своєю діяльністю бібліотека сприяє реалізації державної політики в галузі освіти і культури, дотримуючись принципів гуманізму і демократизму, пріоритету загальнолюдських цінностей і моралі.

1.3. Коледж забезпечує правові, організаційні, фінансові та матеріальні умови, необхідні для функціонування бібліотеки, зокрема, належне зберігання, використання і поповнення її фондів, комп`ютеризацію та технічне забезпечення бібліотеки.

1.4. Порядок доступу до бібліотечних фондів та інформаційних ресурсів, перелік основних послуг і умов їх надання визначаються Правилами користування бібліотекою, та затверджуються директором Коледжу.

      Фонд  бібліотеки  складає  - 40711 примірників літератури,  із  них основний фонд навчальної літератури  - 33747 примірників.

Фонд бібліотеки щорічно укомплектовується новою літературою.

Щорічно передплачуються  періодичні видання за профілем навчального закладу.

Газети:

• Урядовий кур’єр
• Чорноморські новини
• Одеські вісті
• Слава хлібороба
• Лиманські факти
• Ветеринарна газета
• Журнали:
• Бібліотечний вісник
• Календар знаменних і пам’ятних дат
• Аграрний тиждень
• Пропозиція
• Тваринництво/Ветеринарія

           Основні завдання  бібліотеки

2.1. Забезпечення повного, якісного і оперативного бібліотечно -бібліографічного та інформаційного обслуговування студентів, викладачів , співробітників Коледжу, згідно з їх інформаційними запитами на основі широкого доступу до бібліотечних та інформаційних ресурсів.

2.2. Формування бібліотечного фонду відповідно до профілю Коледжу та інформаційних потреб усіх категорій користувачів.

2.3. Сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадянського обов`язку та відкритої до інтелектуального і творчого розвитку.

2.4. Пропагування та розкриття за допомогою всіх бібліотечно-інформаційних засобів змісту загальнолюдських цінностей, культурно-історичної, духовної та наукової спадщини, ідеї національного державотворення.

2.5. Розширення номенклатури бібліотечно-інформаційних послуг, удосконалення традиційних і впровадження нових бібліотечних форм і методів роботи на основі новітніх інформаційних технологій та комп`ютеризації  інформаційно-бібліотечних процесів.

2.6. Організація та ведення довідково-бібліографічного апарату з використанням як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій.

2.7. Ведення самостійної та спільної з іншими організаціями і установами навчальної, організаційно-методичної роботи з питань інформатики, бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства.

2.8. Виховання  інформаційної культури користувачів, прищеплення їм навичок роботи з інформаційними ресурсами як  на традиційних, так і на електронних носіях.

2.9. Координація та співпраця діяльності бібліотеки з іншими підрозділами Коледжу, та взаємодія з бібліотеками інших систем і відомств.

                                   Основні  функції  бібліотеки

3.1. Бібліотека здійснює інформаційне та бібліотечно-бібліографічне обслуговування користувачів.

3.2. Організовує диференційне (індивідуальне та групове) обслуговування користувачів в читальному залі .

3.3. Безкоштовно надає користувачам бібліотеки основні бібліотечні послуги.

3.4. Вивчає інформаційні потреби користувачів та здійснює оперативне забезпечення інформаційних запитів викладачів і студентів Коледжу, використовуючи різні форми і методи індивідуального, групового і масового інформування.

3.5. З метою належного функціонування навчально-виховного процесу Коледжу, виконує всі види бібліотечних довідок, проводить бібліографічні огляди, організовує книжкові виставки тощо.

3.6. Організовує для студентів заняття з основ інформаційної культури, бібліотекознавства та бібліографії. Пропагує бібліотечно-бібліографічні знання шляхом проведення індивідуальних бесід, консультацій, організації книжкових виставок тощо.

3.7. Формує бібліотечні фонди згідно з навчальними планами та програмами Коледжу.

3.8. Здійснює організацію, раціональне розміщення та облік основних і підсобних бібліотечних фондів, їх зберігання.

3.9. Вилучає з бібліотечних фондів документи, що втратили актуальність, наукову та виробничу цінність, зношені, застарілі, дефектні та дублетні примірники згідно з діючими законодавчими актами.

3.10. Створює, веде та удосконалює систему бібліотечних каталогів, бібліографічних картотек та баз даних на традиційних і електронних носіях інформації з метою багатоаспектного розкриття бібліотечно-інформаційних ресурсів.

3.11. Проводить роботу з пропаганди та розкриття бібліотечно-інформаційних ресурсів як традиційними методами, так і з застосуванням комп`ютерних технологій.

3.12. Спільно з заступником директора з навчально-виховної роботи, кураторами   груп,  викладачами та представниками громадських організацій проводить читацькі конференції, літературні, музичні вечори, диспути, інші масові заходи.

3.13. Вивчає і впроваджує  в практику роботи  передовий бібліотечний досвід. Здійснює перехід на новітні бібліотечні технології.

3.14. Забезпечує безперервну освіту, підвищення професійного, загальноосвітнього та культурного рівня  працівників  бібліотеки.

                           Права і обов'язки читачів.

1. Право користування бібліотекою коледжу надається  студентам, викладацькому складу та працівникам коледжу.

2. Під час запису в бібліотеку читач повинен ознайомитися з правилами користування бібліотекою і підтвердити зобов'язання по їх виконанню своїм підписом на  читацькому формулярі.

3. Читачі мають право одержувати додому в тимчасове користування книги, інші друковані твори і матеріали з фондів бібліотеки.

4. Замовляти І одержувати копії окремих матеріалів згідно встановленого порядку, користуватися бібліотечним довідково-інформаційним обслуговуванням та іншими видами послуг, що надаються бібліотекою, брати участь в заходах, які проводить бібліотека, обирати і бути обраним в Бібліотечну раду.

5. Наукова література видається строком до 1 місяця в такій кількості:         10-15 екз. викладацькому  складу ,  студентам до 10 екз.,                                  іншим категоріям читачів - до 5 екз.

6. Навчальна література видається на семестр або навчальний рік в кількості, визначеній згідно навчального плану.

7. Енциклопедії і інші довідкові видання, рідкісні і цінні книги, лише в читальному залі.

8. Читачі можуть продовжити строк користування взятих додому книг інших друкованих творів та матеріалів, якщо на них немає попиту з боку інших читачів.

9. Читачі зобов'язані: бережливо ставитися до книг, інших друкованих матеріалів, одержаних з фонду бібліотеки, повертати їх у встановлений строк, не виносити з приміщення бібліотеки, якщо вони не записані в читацький формуляр чи інших облікованих документах .

10. Заміна втраченої чи пошкодженої читачами літератури фіксується у спеціальному зошиті і підтверджується підписами читача і бібліотекаря, що приймає заміну.

11. На час літніх канікул студенти повинні повернути до бібліотеки книжки та інші отримані матеріали.

12. На початку кожного навчального року читач повинен перереєструватись, пред'явити всю літературу, що значиться за ним та подовжити (при потребі) термін користування нею.

13. Читачі, що закінчили вищий навчальний заклад, повинні до отримання диплому повністю  розрахуватись  з бібліотекою  і  підписати  обхідний лист на всіх пунктах видачі літератури.

Обов"язки бібліотеки по обслуговуванню читачів.

Бібліотека коледжу зобов'язана:

1. Інформувати читачів про всі види послуг, які надаються бібліотекою.

2. Здійснювати бібліотечне і інформаційно-бібліографічне обслуговування читачів науковою, навчальною, суспільно-політичною, художньою і іншою літературою.

3. Вивчати і найбільш повно задовольняти читацькі запити.

4. Забезпечувати високу культуру обслуговування, надавати читачам допомогу у виборі необхідних друкованих творів і інших матеріалів шляхом усних консультацій, надання у їх користування каталогів і картотек, науково-допоміжних і рекомендаційних покажчиків і інших довідково-бібліографічних та інформаційних матеріалів, організацій книжкових виставок, днів інформацій,  та інших заходів.

5. Здійснювати облік, зберігання і використання наявних у фонді книг, інших друкованих творів і матеріалів згідно встановлених правил, що забезпечують їх зберігання і раціональне використання.

6. Здійснювати видачу читачам книг, інших друкованих творів і матеріалів і систематично слідкувати за своєчасним поверненням їх в бібліотеку.

7. Користувачі, які завдали бібліотечному фонду збитків несуть матеріальну відповідальність.